Словарь української мови (1924)/протурчати

by Борис Грінченко

◀ протуркотіти

Словарь української мови Борис Грінченко П протурчати

протуряти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Протурча́ти, чу, чиш, гл. 1) = Протуркотати. 2) — го́лову, у́ха. Намозолить уши, твердя постоянно одно и то-же. Ти вже мені сими молодощами й голову протурчав. Г. Барв. 497.