Словарь української мови (1924)/протягати
| ◀ протяг | Словарь української мови П протягати |
протягатися ▶ |
|
Протяга́ти, га́ю, єш, сов. в. протягти́, гну́, неш, гл. 1) Протягивать, протянуть. Ой протягну я волоконце крізь віконце. Чуб. V. 618. Іде і тягне за собою рядно, — по всьому двору протяг. Харьк. у. 2) Продолжать, продолжить, продлить. Господь не протяг їй віку. Стор. МПр. 63.