Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/протягати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
протягати
Берлін: Українське слово, 1924

Протяга́ти, га́ю, єш, сов. в. протягти́, гну́, неш, гл. 1) Протягивать, протянуть. Ой протягну я волоконце крізь віконце. Чуб. V. 618. Іде і тягне за собою рядно, — по всьому двору протяг. Харьк. у. 2) Продолжать, продолжить, продлить. Господь не протяг їй віку. Стор. МПр. 63.