Словарь української мови (1924)/проходити

by Борис Грінченко

◀ проходжуватися

Словарь української мови Борис Грінченко П проходити

проходитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прохо́дити, джу, диш, сов. в. пройти́, йду́, деш, гл. 1) Проходить, пройти. Пройшов же я світ увесь. Чуб. V. 449. 2) — кого́. Проходить, пройти мимо кого, миновать. Він проходить тих двох. Чуб. II. 182.

Проходи́ти, джу́, диш, гл. Проходить, потратить время на хожденіе. Хотіла було сваритися на дочку, чого довго проходила. Кв.