Словарь української мови (1924)/проходити
| ◀ проходжуватися | Словарь української мови П проходити |
проходитися ▶ |
|
Прохо́дити, джу, диш, сов. в. пройти́, йду́, деш, гл. 1) Проходить, пройти. Пройшов же я світ увесь. Чуб. V. 449. 2) — кого́. Проходить, пройти мимо кого, миновать. Він проходить тих двох. Чуб. II. 182.
Проходи́ти, джу́, диш, гл. Проходить, потратить время на хожденіе. Хотіла було сваритися на дочку, чого довго проходила. Кв.