Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прохукувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прохукувати
Берлін: Українське слово, 1924

Проху́кувати, кую, єш, сов. в. проху́кати, каю, єш, гл. Дышать, подышать зимой на окно, отчего намерзшій на немъ ледъ протаиваетъ. Прохукаєш вікно, глянеш на двір. Греб. 404.