Словарь української мови (1924)/прохукувати
| ◀ прохукати | Словарь української мови П прохукувати |
прохурманувати ▶ |
|
Проху́кувати, кую, єш, сов. в. проху́кати, каю, єш, гл. Дышать, подышать зимой на окно, отчего намерзшій на немъ ледъ протаиваетъ. Прохукаєш вікно, глянеш на двір. Греб. 404.