Словарь української мови (1924)/прохірний

by Борис Грінченко

◀ прохіра

Словарь української мови Борис Грінченко П прохірний

прохірство ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прохі́рний, а, е. Лукавый, хитрый, коварный. До їх підкралася лисиця, ізвісная прохірна ледащиця. Білецк.-Нос., Приказки, кн. XVI, 127. См. еще тамъ-же кн. IV, 95, кн. XI, 73.