Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/процвітати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
процвітати
Берлін: Українське слово, 1924

Процвіта́ти, та́ю, єш, сов. в. процвісти́, ту́, те́ш, гл. 1) Цвѣсть, процвѣтать, расцвѣтать, расцвѣсть. Калина процвітає. Мет. 33. Кругом хлопці та дівчата, як мак процвітає. Шевч. 51. Піднявсь, процвів і в'яне, мов та квітка. К. Іов. 30. 2) Богатѣть, разбогатѣть, достичь благополучія. А процвів був мій брат: поважали усі, майстер, грошей багато. Лебед. у. Чи ба, як люд процвів тепера: тілько пани колись так жили, як оце наші міщане. Лебед. у. 3) Расцвѣчивать, расцвѣтить, разукрасить. См. Процвітаний.