Словарь української мови (1924)/прочахати
| ◀ прочатувати | Словарь української мови П прочахати |
прочвалати ▶ |
|
Прочаха́ти, ха́ю, єш, сов. в. проча́х(ну)ти, ну, неш, гл. Простывать, простыть. Не їж юшки: хай прочахне. Лубен. у. Отож про пиття й держи собі од поганки таку воду, що як гаразд перекипить, тоді її у глек та й на вікно, щоб прочахла. Лубен. у.