Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прочахати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прочахати
Берлін: Українське слово, 1924

Прочаха́ти, ха́ю, єш, сов. в. проча́х(ну)ти, ну, неш, гл. Простывать, простыть. Не їж юшки: хай прочахне. Лубен. у. Отож про пиття й держи собі од поганки таку воду, що як гаразд перекипить, тоді її у глек та й на вікно, щоб прочахла. Лубен. у.