Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прочиняти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прочиняти
Берлін: Українське слово, 1924

Прочиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. прочини́ти, ню́, ниш, гл. Пріотворять, пріотворить. Прочиняй, паночку, ворота, — несем тобі вінка із злота. Чуб. III. 246. Крамаре, крамарочку, прочини комірочку. Мет. 189.