Словарь української мови (1924)/прочиняти

by Борис Грінченко

◀ прочинок

Словарь української мови Борис Грінченко П прочиняти

прочинятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прочиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. прочини́ти, ню́, ниш, гл. Пріотворять, пріотворить. Прочиняй, паночку, ворота, — несем тобі вінка із злота. Чуб. III. 246. Крамаре, крамарочку, прочини комірочку. Мет. 189.