Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прошепотати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прошепотати
Берлін: Українське слово, 1924

Прошепота́ти, чу́, чеш, прошепоті́ти, чу́, ти́ш, прошепта́ти, пчу́, чеш, гл. Прошептать. Може серце яке лихо тихо прошептало. Шевч. 334.