Словарь української мови (1924)/проїсть
Зовнішній вигляд
◀ проїстливий | Словарь української мови П проїсть |
проїти ▶ |
|
Про́їсть, ти, ж. Обжорство. Оця бо ще мені дітвора! як почне той хліб святий джвакати, — справді, наче проїсть напала. Екатериносл. у.