Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прутина

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прутина
Берлін: Українське слово, 1924

Прути́на, ни, ж. Хворостина, розга. Ой пішов дід на подвір'я та взяв за прутину. Чуб. V. 1131. Ум. Прути́нка.