Словарь української мови (1924)/прямий

by Борис Грінченко

◀ прямець

Словарь української мови Борис Грінченко П прямий

прямісінький ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прями́й, а́, е́. 1) Прямой. Рубайся дерево і пряме, й криве. Рудч. Ск. II. 7. 2) Настоящій. То ж не татари, то но прямії, — то бояри молодії. Грин. III. 470. Ум. Пряме́нький, пряме́сенький. До Бога важкий шлях, а до пекла прямесенький. Ном. № 201.