Словарь української мови (1924)/пріти

by Борис Грінченко

◀ прісь!

Словарь української мови Борис Грінченко П пріти

прітьма ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прі́ти, прі́ю, єш, гл. 1) Прѣть. Каша пріла, не допріла. Мил. 72. Вітер не віє, сонечко не гріє, тільки сира земля пріє. Мил. 200. 2) Жарить, печь (о солнцѣ). Ховаєся маржина.... перед сонцем, що в полудне дуже пріє. Шух. I. 185. 3) Гнить, истлѣвать. Шух. I. 74. Грин. III. 597. Будеш же ти, тіло, в сирій землі пріти, а ти будеш, душе, у огні горіти. Чуб. I. 151. Чи пристаєш, Бондарівно, з нашим паном жити, чи пристаєш, Бондарівно, в сирій землі пріти? Грин. III. 614.