Словарь української мови (1924)/пугач

by Борис Грінченко

◀ пугати

Словарь української мови Борис Грінченко П пугач

пугачевий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пу́гач, ча, м. Пт. филинъ, Strix bubo. Злетів пугач на могилу та й крикнув він: пугу. Ум. Пугаче́нько. Ой не пугай, пугаченьку, в зеленому байраченьку. Мет. 283.