Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пугач

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пугач
Берлін: Українське слово, 1924

Пу́гач, ча, м. Пт. филинъ, Strix bubo. Злетів пугач на могилу та й крикнув він: пугу. Ум. Пугаче́нько. Ой не пугай, пугаченьку, в зеленому байраченьку. Мет. 283.