Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пузиритися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пузиритися
Берлін: Українське слово, 1924

Пузири́тися, рю́ся, ри́шся, гл. 1) Вздуваться пузырями. Отце поганая багнюка, глянь, пузириться як. Греб. 369 2) Дуться.