Словарь української мови (1924)/пукнути

by Борис Грінченко

◀ пуклятий

Словарь української мови Борис Грінченко П пукнути

пукнястий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пу́кнути, ну, неш, гл. 1) Стукнуть. Ой піду я під віконце, пукну. Гол. I. 276. Гукни, та не пукни, або: та не стукни. НВолын. у. 2) Лопнуть, треснуть.