Словарь української мови (1924)/пурхати
| ◀ пурх! | Словарь української мови П пурхати |
пускати ▶ |
|
Пу́рхати, хаю, єш, сов. в. пу́рхнути, ну, неш, гл. Порхать, порхнуть. Левиц. Пов. 176. Якась пташка пролетіла.... Я за нею, — вона й пурхне. Г. Барв. 352. Я пурхнула у хату. О. 1862. X. 9.