Словарь української мови (1924)/пустий

by Борис Грінченко

◀ пустизна

Словарь української мови Борис Грінченко П пустий

пустинник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пусти́й, а́, е́. 1) Пустой. 2) Пустой, глупый, безсодержательный, легкомысленный. Да ти пусту оце бесіду звів. Федьк. А в козака розум пустий; хоче дівку з ума звести. Грин. III. 259. 3) Ненужный, безполезный. Вх. Зн. 57. Пусте́ зі́лля. Сорная трава. Вх. Зн. 57.