Словарь української мови (1924)/пустиння
| ◀ пустинник | Словарь української мови П пустиння |
пустиня ▶ |
|
Пусти́ння, ня, с. Пустырь; пустошь, заброшенная усадьба. Прямо у свою слободу та у свій двір. Як глянув, аж там таке: пустиння! пообвалювалось, скотина реве, голодна. Мнж. 86.