Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пустиння

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пустиння
Берлін: Українське слово, 1924

Пусти́ння, ня, с. Пустырь; пустошь, заброшенная усадьба. Прямо у свою слободу та у свій двір. Як глянув, аж там таке: пустиння! пообвалювалось, скотина реве, голодна. Мнж. 86.