Словарь української мови (1924)/пустувати

by Борис Грінченко

◀ пустощі

Словарь української мови Борис Грінченко П пустувати

пустун ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пустува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Шалить, рѣзвиться, проказить. Не пустуй, а то битиму. Лебед. у. 2) Пустовать, быть незанятымъ. Руїна ся пустує вже століття. К. ПС. 27.