Словарь української мови (1924)/пуць

by Борис Грінченко

◀ пуцувати

Словарь української мови Борис Грінченко П пуць

пуцьверинок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пуць! меж., выражающее моментъ паденія, бухъ! Дивлюсь воно (вороненя) угору полетіло да й пуць на шию барану. Греб. 381. (П'яний) пуць на землю. Мир. ХРВ. 199. Пуць з неба! ось і ми, коли вам треба. Чуб. I. 248. А воно пуць з рук. Черк. у.