Словарь української мови (1924)/під

Матеріал з Вікіджерел

Під, по́ду, м. 1) Низъ, низменное мѣсто, западина. Херс. Полт. Перепелиця сіла на поду. Харьк. 2) Основаніе, мѣсто для основанія чего либо, напр. стога, печи и пр. Вас. 180. Поди під стіжки. Левиц. КС. 4. 3) Возвышеніе, подмостки, напр. возвышеніе въ мельницѣ, гдѣ находятся жернова. Мик. 481. Часто во мн. ч. У клуні пшениця на подах була. Зміев. у. 4) Неподвижное основаніе вѣтряной мельницы. 5) = Горище. Kolb. I. 57. Ум. Підо́к.

Під, пред. 1) Подъ. Ой під вишнею, під черешнею стояв старий з молодою. Нп. Гріх не личком зав'язати та під лавку сховати. Посл. 2) Къ, подъ. Татарин… далі вже й під Київ підступає. ЗОЮР. I. 3. Він підійшов під віконце та й кличе курочку. Рудч. Ск. I. 19. 3) Подъ властью. Буде добре запорожцям і під турком жити. Нп. 4) У, при, около, подъ. А вже Палій під Полтавою із Шведом побився. Макс. 5) Въ, во. Під той час і брат приходить. Яка з нас під той час мигнеться. МВ. (О. 1862. III. 46). Було під робочу пору. Г. Барв. 325. Мої ви дочки і зяті кохані! Що з вами діється під сю годину, під сю страшну козацьку хуртовину. К. ЦН. 186. Під холеру вони полягли. Мир. Пов. I. 124. 6) На. Выряжали нас… в похід під турка. Грин. II. 209. 7) Під но́гу гра́ти. Играть въ тактъ. Музики грали під ногу маршової. 8) Під п'я́ну руч. Подъ пьяную руку. 9) Під ча́ркою. Во хмелю.