Словарь української мови (1924)/під'їздити

by Борис Грінченко

◀ під'їдень

Словарь української мови Борис Грінченко П під'їздити

під'їзжати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Під'їзди́ти, джу́, ди́ш, сов. в. під'ї́хати, ї́ду, деш, гл. Подъѣзжать, подъѣхать. Під'їхав до вогню, дивиться, — лежить змій. Рудч. Ск. I. 109. 2) Поддѣвать, поддѣть. Під'їхали нас братчики так, що тілько ушима стрепенули. К. ЧР. 360. Хто кого обдурив, під'їхав, підсів. Мир. Пов. II. 55.