Словарь української мови (1924)/підбивати
| ◀ підберезник | Словарь української мови П підбивати |
підбиватися ▶ |
|
Підбива́ти, ва́ю, єш, сов. в. підби́ти, підіб'ю́, єш, гл. 1) Подбивать, подбить. Одступітеся, вороги, із щасливої дороги, підоб'ють кониченьки ноги. Мет. 288. 2) Дѣлать, сдѣлать подкладку. На козакові шапка бирка, зверху дірка, травою пошита, вітром підбита. АД. I. 169. Він ли́сом підши́тий, псом підби́тий. Хитеръ какъ лисица, золъ какъ собака. Ном. № 3052. 3) О тѣстѣ: 4) Окучивать, окучить (растенія). Дівчата… тютюн підбивали. О. 1861. V. 71. Я вдень, до обід, гурки підбивала. Г. Барв. 92. 5) Покорять, покорить, подчинить, поработить. Желех.