Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підбурювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підбурювати
Берлін: Українське слово, 1924

Підбу́рювати, рюю, єш, сов. в. підбу́рити, рю, риш, гл. 1) Поднимать, поднять, возбуждать, возбудить, подстрекнуть, возмутить. 2) Подливать, подлить. Жид таки підбурив водиці у горілку.