Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підволікати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підволікати
Берлін: Українське слово, 1924

Підволіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. підволокти́, лочу́, че́ш, гл. 1) Подтаскивать, подтащить, подволочь. 2) Ніг не підволоче́. Не въ состояніи идти.