Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підгортати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підгортати
Берлін: Українське слово, 1924

Підгорта́ти, та́ю, єш, сов. в. підгорну́ти, ну́, неш, гл. 1) Подворачивать, подвернуть, подгинать. Сядь, Грицю, коло мене, ще й ніжечки підгорни. Чуб. V. 56. 2) Подгребать, подгресть. Підгорни ще жару до горщика. Окучивать, окучить растеніе. Підгортають городовину сапою. Шух. I. 164. Въ кобз. думѣ о бѣгущемъ, который какъ бы подгребаетъ себѣ подъ ноги землю: Брат піший піхотинець за кінними біжить-підбігає, чорний пожар під білі ноги підгортає. АД. I. 114. 3) — під ко́го. Подчинять, подчинить чьей власти, покорить. Під себе ми своїх сусід не підгортали. К. Дз. 17. Спліндрувати ввесь Крим та й підгорнути під короля. К. ЦН. 221.