Словарь української мови (1924)/піддимка
| ◀ піддивлятися | Словарь української мови П піддимка |
піддимок ▶ |
|
Пі́ддимка, ки, ж. Названіе мелкихъ луковицъ, сохраняющихся зимою въ избѣ въ мѣшечкѣ за сво́локомъ или надъ печью, а весной высаживаемыхъ; также названіе и выросшаго изъ нихъ лука. Вас. 203. Цибуля піддимка-засушка. Грин. II. 21. Зелена піддимка розрослася. Левиц. I. 28.