Словарь української мови (1924)/підкладка
| ◀ підкладач | Словарь української мови П підкладка |
підкласти ▶ |
|
Пі́дкладка, ки, ж. 1) Предметъ, служащій для подкладыванія подъ что нибудь. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою, збиті докупи, дві дошки на підкладках з колодочок. Левиц. Пов. 20. 2) Подкладка (одежды). 3) Подошва башмака. Вх. Зн. 49.