Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підколювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підколювати
Берлін: Українське слово, 1924

Підко́лювати, люю, єш, сов. в. підколо́ти, лю́, леш, гл. — но́гу. Укалывать, уколоть, вогнать занозу. Оце бігла та так терниною ногу підколола. Очерет ноги підколює. ЗОЮР. II. 26.