Словарь української мови (1924)/підколювати

by Борис Грінченко

◀ підколочувати

Словарь української мови Борис Грінченко П підколювати

підкоморій ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підко́лювати, люю, єш, сов. в. підколо́ти, лю́, леш, гл. — но́гу. Укалывать, уколоть, вогнать занозу. Оце бігла та так терниною ногу підколола. Очерет ноги підколює. ЗОЮР. II. 26.