Словарь української мови (1924)/підкопувати
| ◀ підкопування | Словарь української мови П підкопувати |
підкопуватися ▶ |
|
Підко́пувати, пую, єш, сов. в. підкопа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Подкапывать, подкопать. Ось підкопує, мовляли, під ним землю зрада. К. Псал. 23. 2) — кого́. Подкапываться, подкопаться подъ кого, вредить, повредить кому. Свої своїх підкопували і чужому під ноги підвертали. О. 1862. III. 25.