Словарь української мови (1924)/підманювати

by Борис Грінченко

◀ підманути

Словарь української мови Борис Грінченко П підманювати

підмаренник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підма́нювати, нюю, єш, сов. в. підмани́ти, ню́, ниш, гл. Соблазнять, соблазнить, сманивать, сманить; одурачивать, одурачить. Чуб. V. 1082. Своїм личком білесеньким все підманює. КС. 1883. I. 217. Ні, ходім та й ходім! — Як стала просить, так таки підманила. Рудч. Ск. II. 52.