Словарь української мови (1924)/підмова
| ◀ підмішати | Словарь української мови П підмова |
підмовити ▶ |
|
Підмо́ва, ви, ж. Подговоръ, наущеніе, подстрекательство. Ти, дівчино, ти подобна, не здавайся на підмову, будеш добра. Чуб. V. 355. До підмо́ви, на підмо́ву да́тися. Поддаться, уступить подговору, наущенію, позволить себя подговорить. Дяк неборак на підмову дався. Чуб. V. 1080. Дайся, дівча, мені на підмову, виведу тя з гаю на дорогу. Гол. I. 107. Ум. Підмо́вонька, підмо́вочка.