Словарь української мови (1924)/підмовляти
| ◀ підмовляння | Словарь української мови П підмовляти |
підмовлятися ▶ |
|
Підмовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. підмо́вити, влю, виш, гл. Подговаривать, подговорить, подстрекать, подстрекнуть, наущать. Жить до себе давно уже підмовляє. Котл. НП. 380. Козак коня напуває, дівчиноньку підмовляє: мандруй, мандруй, дівча, з нами, ліпше буде, як у мами. Чуб. V. 335.