Словарь української мови (1924)/підніматися
| ◀ піднімати | Словарь української мови П підніматися |
підняток ▶ |
|
Підніма́тися, ма́юся, єшся, сов. в. підня́тися, німу́ся, мешся, гл. 1) Подниматься, подняться. Сонце піднялося височенько. Левиц. По всьому селі піднявся галас. Левиц. Ой встаньмо, підіймімося. Лукаш. Як підніметься кашель та прездоровий. Кв. 2) Подниматься, подняться, встать. І догори піднявсь у мене волос. К. Іов. 3) Подростать, подрости, вырости. І дочка у їх росла, уже чимала піднялась. Шевч. 4) Подниматься, подняться, возвышаться, возвыситься. І ти, Капернауме, що аж до неба піднявся, аж у пекло провалишся. Єв. Л. X. 15. Дух народній поти не підніметься, поки люде просвіщені не ввійдуть у народню сем'ю рідними братами. К. (О. 1862, III. 24). 5) Браться, взяться за какое либо дѣло. Піднялась охочим серцем Ївга до підпомоги. Г. Барв. 249. 6) Світ йому́ вго́ру підня́всь. Легко и вольно ему сдѣлалось. Дякую вам з душі, з серця! Аж світ мені піднявся вгору! Одродили ви мене, рідна матінко! МВ. (О. 1862. III. 49). Дома такий тихий, не гуляє, мало й говорить, а вийде в степ, — другий чоловік, неначе світ йому вгору піднявсь. МВ. I. 65.