Словарь української мови (1924)/підпалюватися

by Борис Грінченко

◀ підпалювати

Словарь української мови Борис Грінченко П підпалюватися

підпанок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підпа́люватися, лююся, єшся, сов. в. підпали́тися, лю́ся, лишся, гл. Поджигаться, поджечься; загораться, загорѣться отъ поджиганія. Підпалював, підпалював у печі, — не підпалюється, гасне. 2) Схватить воспаленіе легкихъ (о лошади). Не дай жінки на весілля, нікому кобили… Бо кобила тобі здохне, або підпалиться. Чуб. V. 1066.