Словарь української мови (1924)/підповняти

by Борис Грінченко

◀ підповня

Словарь української мови Борис Грінченко П підповняти

підпоїти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підповня́ти, ня́ю, єш, сов. в. підпо́внити, ню, ниш, гл. Доливать, долить, чтобы полно было. Трохи й осталось у мене в чарці, а Демко зараз підповня. МВ. (КС. 1902. X. 144).