Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підпомошник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підпомошник
Берлін: Українське слово, 1924

Підпомо́шник, ка, м. 1) Помощникъ. К. КР. 21. 2) Крестьянинъ, на обязанности котораго лежало, вмѣстѣ съ нѣсколькими другими, снарядить козака въ походъ. Инші зостались козацькими підпомошниками, що двадцять, тридцять чоловік одного козака споряжають. К. ЧР. 198.