Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підпона

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підпона
Берлін: Українське слово, 1924

Підпо́на, ни, ж. Послѣ половодья на землѣ луга остается водяное растеніе куширъ; застрявши въ травѣ, сливается съ ней ковромъ, мѣшая косить, — это и есть підпона. Мнж. 189.