Словарь української мови (1924)/підпускати

by Борис Грінченко

◀ підпрясти

Словарь української мови Борис Грінченко П підпускати

підпухати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підпуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. підпусти́ти, пущу́, стиш, гл. 1) Подпускать, подпустить. 2) — бі́сики. Соблазнять. Як біля його не захожувались єзуїти, яких бісиків йому не підпускали, а нічого не вдіяли. Стор. М. Пр. 69. 3) — москаля́. Врать, соврать.