Словарь української мови (1924)/підроблювати
Зовнішній вигляд
◀ підробити | Словарь української мови П підроблювати |
підроблюватися ▶ |
|
Підро́блювати, люю, єш, сов. в. підроби́ти, блю́, биш, гл. 1) Поддѣлывать, поддѣлать. К. Кр. 22, 28. 2) Еще дѣлать, сдѣлать немного, додѣлать недостающее количество. Підроби вареників, а то не стане.