Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підсвітити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підсвітити
Берлін: Українське слово, 1924

Підсвіти́ти, свічу́, тиш, гл. О мѣсяцѣ: причинить своимъ свѣтомъ болѣзнь — лунатизмъ. Вікно против місяця зачиняй, а то як підсвіте, то будеш сонний ходити. ХС. II. 85.