Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підслухи

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підслухи
Берлін: Українське слово, 1924

Пі́дслухи, хів, м. мн. Подслушиваніе. Двох турчинів на підслухи посилає. АД. I. 211. Стоя́ти на пі́дслухах. Подслушивать.