Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підструнчувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підструнчувати
Берлін: Українське слово, 1924

Підстру́нчувати, чую, єш, сов. в. підстру́нчити, чу, чиш, гл. Подстрекать, подстрекнуть, подущать. Як не підструнчував громаду, а по його не сталося. Мир. Пов. I. 158.