Словарь української мови (1924)/підтикати

by Борис Грінченко

◀ підтерти

Словарь української мови Борис Грінченко П підтикати

підтикатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підтика́ти, ка́ю, єш, сов. в. підти́кати, чу, чеш и підіткну́ти, ну́, неш, гл. Подтыкать, подоткнуть, подсунуть. Уже, підтикавши десь поли, фурцює добре навісна. Котл. Ен. II. 32. Паничу, я вас підтичу. Ном.