Словарь української мови (1924)/підтинати
| ◀ підтикатися | Словарь української мови П підтинати |
підтинник ▶ |
|
Підтина́ти, на́ю, єш, сов. в. підтя́ти и підітну́ти, ну́, неш, гл. Подрѣзывать, подрѣзать, подсѣкать, подсѣчь, подрубливать, подрубить. А буря жито як серпом підтинала. Канев. у. Підтяли кучері нам трьом. Млак. 96. 2) Стегать, стегнуть кнутомъ. А о мене, ворон-коня твого, та й не дбаєш, а догори їдеш, мене підтинаєш. Гол. I. 111.