Словарь української мови (1924)/підтоки

by Борис Грінченко

◀ підтовкти

Словарь української мови Борис Грінченко П підтоки

підтомитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підто́ки, ток, ж. мн. Бревно, соединяющее переднюю часть воза съ задней. Рудч. ЧП. 249. Чуб. VII. 402. Kolb. I. 66. Полудрабки все грабові, а підтоки все кленові. Нп.