Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підтоплювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підтоплювати
Берлін: Українське слово, 1924

Підто́плювати, люю, єш, сов. в. підтопи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Затапливать, затопить, залить водой. Ой скоро дівчина на човен ступила, тихая вода човен підтопила. Чуб. V. 367. 2) Затапливать, затопить печь, поджечь въ печи дрова. Підтопили в печі, гріли окропи. Мир. Пов. II. 99.