Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підцюкнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підцюкнути
Берлін: Українське слово, 1924

Підцюкну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ підцюкувати. Подстрекнуть. А там послі нечистий таки знов силу візьме, підцюкне і потягне низку добру до погибелі. Кв. Підцюкнула нечиста сила. О. 1862. IV. 77.