Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підчищати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підчищати
Берлін: Українське слово, 1924

Підчища́ти, ща́ю, єш, сов. в. підчи́стити, щу, стиш, гл. 1) Подчищать, подчистить. 2) Красть, украсть. Хто се у мене підчистив їх?